Безодня
«Безодня» – це 10 оповідань-катастроф, що описують як гибель внутрішніх світів, розлади психології людей, їх моральне падіння, так і колапси цілих систем і всевітів, в яких ми живемо. Скріплені одночасно нетривіальною жорстокістю, кривавістю та безмежною любов’ю, оповідання звучать в унікальній тональності “поетичного трешу”. Основним центром всіх історій є погляд на природу людини в нових обставинах, в обставинах українського суспільства та сучасного світу загалом. А основним питанням є – чи заслуговує такий світ на життя? Кожна з новел – це історія судного дня, де крізь абсурдуючу реальність, зрешечену метафорами, чітко постає оточуючий нас світ, що кожної митті дедалі більше зривається з ціпка. Центральною новелою є «Безодня» – оповідь про ментівську державу, в якій двоє бравих грубих мента потрапляють в забуте Богом і стерте з усіх географій та облікових книг село Безодня. Де рзгортається трагедія людей і природи. Принижені до останньої межі жителі села з’їдають своїх міліціонерів, але продовжують поводити себе підневільно, звільненні власним безумством раби не стають вільними людьми. Продовжує тему соціальної несправедливості і цинізму розповідь «Свині», що буде екранізованою впродовж наступного року. «Свині» – гротескна історія в ключі абсурду, її метафори лобові і прямі, сюжетні ходи грубі і нарочиті і вгадати хто є хто не складає труднощів. Цей світ населяють зомбі, що безцільно ходять на роботи, свині, що їдять людей, бидлота, що є певним сплавом гопників та голубів. Абсурд цього світу проявляється в його неймовірній байдужості і суспільому цинізмі: голова сільради безкарно розстрілює людей, а збитих намертво пішоходів так і лишають лежати посеред дороги. «В пошуках елементарної любові» – розповідає про кінець Всесвіту, перезапуск сисеми загалом. Новий Великий Вибух народжується в череві рудоволосої дівчини невідомого походження в квартирі десь на Позняках. В той час, коли двоє фізиків-експерементаторів фіксують страшні зміни в фундаментальних силах Всесвіту під Женевою на Адронному колайдері. А десь в Нижньому Тагілі, фізик-експерементатор, якого місцеві давно і міцно вважають алкоголіком і божевільним гарячково вираховує Кінець Світу. І хоча цей світ вже ніщо не може врятувати, новий Всесвіт народжується в любові, і треба вірити, з урахуванням прорахунків попереднього. «Мис доброї надії» – це історія однієї ненародженої душі, якій випало вибачити своїх батьків. На обриві над холодним Північним морем знаходиться загублена долина, як перехід, зал очікування, між одним світом та іншим. Ті, що потрапляють на Мис воліють пробачення і тепла, але якою ціною? «Безодня» – перша збірка прози Марисі Нікітюк, що давно з успіхом реалізовує себе на теренах кіно та театру. Безодня як людського страждання, так і людської жорстокості, і людської любові в жагучій експерсії визирає на читача з поміж рядків. Від маленьких смертей до нищення Всесвіту – все поглинає Безодня, і все породжує теж вона.
